Сучасна система міжнародного права, яка виникла після Другої світової війни, зараз перебуває у стані глибокої кризи. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, яке у 2026 році триває вже четвертий рік, Організація Об’єднаних Націй показує свою нездатність виконувати головну функцію, закріплену в її Статуті — підтримувати міжнародний мир та безпеку. Ця проблема найбільше помітна в Раді Безпеки ООН, де Росія зловживає правом вето, блокуючи будь-які обов’язкові рішення щодо своєї агресії. Для України це питання не лише справедливості, а й виживання держави. У цьому есе я спробую проаналізувати, чи існують реальні міжнародно-правові механізми для виключення Російської Федерації з ООН або хоча б позбавлення її права голосу в Радбезі.

Станом на 2026 рік міжнародна спільнота опинилася в ситуації, яку засновники Організації Об’єднаних Націй у 1945 році воліли б вважати неможливою. Організація, створена «для врятування наступних поколінь від лиха війни», стала майданчиком, де агресор не просто присутній, а й диктує умови за допомогою права вето.

Повномасштабна агресія Російської Федерації проти України загострила дискусію не лише про відповідальність держави-порушника, але й про ефективність самих інституцій глобального врядування. У публічному просторі дедалі частіше лунають заклики до виключення Росії з ООН як форми інституційної санкції. Однак подібні вимоги часто ігнорують фундаментальні юридичні обмеження, закладені в архітектурі самої організації. Формальне виключення Росії є практично нереалізованим, проте найбільш перспективним напрямком є оскарження легітимності її статусу як правонаступника СРСР у Раді Безпеки.

Питання про можливість вигнання Росії з Організації Об’єднаних Націй після початку повномасштабної агресії проти України давно вийшло за межі політичного гасла. Воно стосується не тільки покарання держави-агресора, а й довіри до всієї системи міжнародної безпеки. Якщо держава порушує базові принципи Статуту ООН, окуповує території іншої держави і водночас залишається постійним членом Ради Безпеки, постає питання: чи не стала сама ООН заручницею власної конструкції? На мою думку, Росію майже неможливо виключити з ООН одним формальним рішенням, однак можливо поступово ставити під сумнів легітимність її привілейованого статусу в Організації.