Skip to main content

Українська ініціатива #unrussiaUN — у міжнародному виданні Foreign Policy

Можливість вигнання РФ з Організації Об’єднаних Націй, юридичні підстави для перегляду її статусу та політичні перспективи ініціативи #unrussiaUN стали темою статті міжнародного видання Foreign Policy

Володимир Єльченко, колишній постійний представник України при ООН, сидить у темному піджаку на тлі сірої завіси
Володимир Єльченко, керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика, Надзвичайний і Повноважний Посол України та колишній Постійний представник України при ООН

У матеріалі журналіста Люка МакГі (Luke McGee), який висвітлює європейську дипломатію, йдеться про ініціативу українських експертів щодо перегляду правомірності членства РФ в ООН. Серед її учасників — Володимир Єльченко, колишній постійний представник України при ООН, нині керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика

Пропонуємо переклад кількох уривків зі статті Foreign Policy, у яких викладено юридичні аргументи української сторони та можливі механізми порушення питання про статус Росії в ООН.

Прочитати повний текст статті мовою оригіналу можна тут https://drive.google.com/file/d/1gs0nTcUH940tX78H2zr8A6Jr24krnF5p/view?usp=sharing

Через особливості ранньої політики Організації Об’єднаних Націй Союз Радянських Соціалістичних Республік (СРСР) мав у цій організації три місця — для СРСР, Білоруської РСР та Української РСР. Сам СРСР формально був федерацією багатьох радянських республік, зокрема й Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.

Коли Радянський Союз розпався, його складові частини стали незалежними державами. Тому, як стверджують українські експерти, Російська Федерація була новою державою, а не просто перейменованим СРСР. Держави, які змінюють свою назву, можуть бути визнані в ООН просто шляхом надсилання відповідного повідомлення, але процес визнання нової держави є довшим і складнішим.

Володимир Єльченко, колишній постійний представник України при ООН та керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика, вважає, що визнання новоствореної Росії правонаступницею СРСР було помилкою.

«Це найбільше шахрайство століття; Російська Федерація ніколи не підписувала Статут ООН», — заявив Володимир Єльченко.

Інші держави, утворені внаслідок розпаду більших державних утворень, проходили складнішу процедуру офіційного вступу до ООН. Росія ж просто надіслала неофіційного листа замість того, щоб пройти формальне голосування про прийняття до організації відповідно до статті 4 Статуту ООН.

«Боснія і Герцеговина пройшла цю процедуру відповідно до статті 4 у 1992 році, після розпаду Югославії. Але росіяни нічого подібного не зробили — вони просто замінили табличку з назвою на столі», — зазначив Єльченко.

Українські експерти розраховують, що публічна дискусія спонукатиме держави-члени ООН відповісти на принципове питання: чи відповідала б Росія, якби подавала заявку на вступ сьогодні, критеріям статті 4 Статуту ООН, зокрема вимогам бути миролюбною державою, яка приймає зобов’язання за Статутом і здатна та готова їх виконувати.

Один із запропонованих механізмів — передати питання щодо повноважень російських представників на розгляд Комітету з повноважень ООН. Водночас Генеральна Асамблея може розглянути відповідну пропозицію та провести голосування. На відміну від суттєвих резолюцій, процедурні рішення Генеральної Асамблеї не підпадають під право вето Ради Безпеки.

Скриншот статті Foreign Policy «Ukrainians Have a Long-Shot Plan to Boot Russia from the U.N.» з фото засідання Ради Безпеки ООН
Скриншот: Foreign Policy

На запитання, навіщо докладати стільки зусиль для позбавлення Росії легітимності в ООН, коли російські ракети щодня вражають українські міста, Володимир Єльченко відповів:

«Росія використовує ООН для багатьох цілей, зокрема застосовує право вето, щоб захистити себе та інших агресорів. Але вона також використовує ООН як рупор для поширення пропаганди».

Саме тому, на думку українських експертів, питання російського членства в ООН виходить за межі формальної юридичної процедури. Йдеться також про можливість позбавити Росію одного з інструментів міжнародного політичного впливу.

Практична ймовірність того, що Організація Об’єднаних Націй призупинить членство Росії через формальні недоліки, не кажучи вже про позбавлення її місця в Раді Безпеки, є вкрай низькою. Проте українська команда вбачає переваги навіть у тому, щоб змусити провести це обговорення.

Водночас автор статті також звертає увагу на скепсис частини дипломатичної спільноти. Серед застережень — ризик втрати політичної підтримки союзників, якщо ініціатива зазнає публічної невдачі.

Україні вдалося заручитися широкою підтримкою минулих резолюцій ООН, що засуджували російське вторгнення, але їй, можливо, буде складніше знайти союзників, готових домагатися призупинення членства Росії.

«Це може здатися божевільним, але якщо проаналізувати факти та правила, то Росія не є членом ООН», — сказав Володимир Єльченко.