До дня народження Пилипа Орлика: про українську суб’єктність, міжнародне право та культурну дипломатію

Пропонуємо вашій увазі уривки з інтерв’ю голови правління Фундації Пилипа Орлика Артема Миколайчука журналістці Анастасії Федор для видання «Комерсант Український».  У розмові йдеться зокрема про уроки історії для сучасної України, виклики міжнародній безпеці та причини кризи міжнародного права. Окрему увагу він приділяє протидії російському впливу, адвокації України за кордоном, розвитку культурної дипломатії та посиленню української присутності у світі.

Повну версію інтерв’ю читайте на сайті видання «Комерсант Український»

– “Україна по обидва боки Дніпра повинна бути вільною від чужого панування”, — писав свого часу Пилип Орлик. Що з політичної думки та спадщини гетьмана стало для нас пророчим і що про це має пам’ятати кожен українець сьогодні?

Я б не називав Орлика пророком у прямому сенсі — він просто був дуже освіченим і глибоко обізнаним. Він чітко розумів, що в нашого народу відбирали державність. І головне, що з цього має зрозуміти кожен сьогодні – Україна має стати сильною державою зі спроможними політичними процесами, які можуть протистояти загрозам та оточенню, та будувати власну інституційність.

Пилип Орлик через свою Конституцію та маніфести показав бачення осмислення цього досвіду. Це була спроба відновити історичну справедливість та сформувати засади суспільного устрою.

– Ми розуміємо, що минуло понад триста років: змінилися кордони, технології, політичні режими. Але якщо говорити про завдання, які сьогодні залишаються незмінними, то які вони?

Незмінне завдання — це зберегти та розбудувати державу, яка не перебуває під управлінням диктатури, а є правовою, де саме люди визначають свій спільний шлях.

Це дуже важливо, адже все, що робить Україна, тримається на тому, як українці виборюють власну незалежність. Це було видно і під час минулостолітніх проєктів, коли українці захищали країну. Ми не хочемо бути у складі жодної імперії чи «союзу» і докладаємо всіх зусиль, щоб вистояти.

Але сьогодні нам важливо не лише сподіватися на допомогу інших у цій боротьбі. Захищати свою землю — це добре, але ми маємо самі виростити міцну державу, зміцнити свою незалежність і здобувати спільну свободу.

– Орлик багато працював із текстом як політичним і дипломатичним інструментом. Наскільки сьогодні інформаційна боротьба є продовженням цієї традиції?

Інформаційна війна зараз вийшла на абсолютно новий рівень. Наприклад, дуже показовою стала історія зі знищенням дата-центру «Яндекса», після чого на 56% впав потік дезінформації та ботів, які розповсюджували ворожнечу між Україною та Польщею, наганяли підтримку Трампа та дестабілізували Європу. Інформаційна війна переросла в те, що іноді треба знищувати дата-центри фізично, аби виграти на інформаційному фронті.

Якщо говорити про класичні інструменти, на мою думку, намагатися повністю «скасувати» все російське в Європі чи США — побороти їхню любов до Достоєвського чи Толстого — майже неможливо, бо Росія витрачала на це десятиліття та мільярди доларів. Але ми мусимо просувати своє, українське.

У нас є неймовірний пласт культури — від класики до сучасників, таких як Сергій Жадан. Ми мусимо перекладати їх мовами світу, посилювати культурну дипломатію, розповідати про себе правду. Наприклад лише цього року вперше прозвучав данською Заповіт Тараса Шевченка, завдяки ініціативі нашої організації та партнерів з Дансько-Українського товариства та  Hjælp Ukrainske Børn. Тобто, слід усвідомити, наскільки ми маловідомі і докладати максимум зусиль щоб змінити цю ситуацію.

– Пилип Орлик у своєму маніфесті 1712 року «Вивід прав України» наголошував: «Які б великі не були московські насильства, вони не дають ніякого законного права москалям щодо України. Народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час». Сьогодні боротьба за позбавлення Росії суб’єктності в міжнародних інституціях триває. Що заважає світу нарешті нас почути?

Фундація реалізує міжнародні проєкти, зокрема напрямок #UnRussiaUN. Адже те, що Росія досі перебуває в ООН – незаконно. Це – юридична афера століття. Вона ніколи не проходила процедуру вступу відповідно до Статуту ООН після розпаду СССР.

ООН створювалася для того, щоб відвертати війні та впроваджувати міжнародне право. До речі, навіть Статут НАТО посилається на Статут ООН. А зараз ми бачимо, що ця організація стала недієздатною. Прийшов аферист (Росія), поміняв табличку СССР на «РФ», сів у Радбезі, блокує всі ініціативи, порушує Статут — і світ вдає, що нічого не може зробити. Хоча прецеденти є. У 1970-х роках щодо Китаю та Тайваню рішенням Генеральної Асамблеї простою більшістю було врегульовано питання представництва. Щоб позбавити Росію права вето чи виключити її, потрібна лише політична воля. Всі юридичні та економічні аргументи вже доведені.

– Чого сьогодні найбільше потребує українська присутність у світі — сильнішого голосу, системної дипломатії, аргументів, інституцій чи довготривалої роботи з аудиторіями?

За останні роки дипломатичний корпус дійсно зробив багато, особлива увага приділялася кадровій роботі. Але цього все одно недостатньо. Нам потрібно посилювати інституційну спроможність нашої дипломатії на всіх рівнях. Саме тому до роботи Фундації долучені дипломати з великим професійним досвідом — Надзвичайні і Повноважні Посли України Володимир Єльченко та Ігор Харченко. Єльченко очолює напрям досліджень з міжнародної політики Фундації та був Постійним представником України при ООН у 1997–2001 роках, а Харченко є головним консультантом Фундації.

– Фундація працює з українськими освітніми ініціативами за кордоном у межах проєкту «Корені та крила». Що означає зберегти українську ідентичність дитини, яка зростає за межами України?

Наша експертка Наталя Омельчук розробила освітню програму «Корені та крила: історія, яка об’єднує». Це експериментальний освітній проєкт, розрахований щонайменше на 5 років. Наша мета — випустити декілька груп спеціалістів, педагогів, які інноваційно підходитимуть до навчання дітей, вмітимуть критично та самостійно мислити, працювати з інституціями, просувати українські інтереси та адаптуватися до сучасних викликів.

В умовах, коли система освіти потребує трансформації, такі проєкти є необхідним точковим експериментом. Тільки після того, як ми виростимо цих спеціалістів і побачимо їхню роботу в дії, ми зможемо оцінити повну якість цієї програми. Але ми вже маємо позитивні відгуки та бачимо високу зацікавленість педагогів. Навіть провели літню школу в Україні для українських вчителів, яким підходи та новації методики виявилися дуже корисними.

Робота із вчителями — це пряма інвестиція в майбутнє української присутності та нашої суб’єктності у світі.

– Чи можна сучасну культурну та публічну дипломатію Фундації розглядати як продовження тієї справи, яку започаткував Орлик?

Пилип Орлик — це символ незламності української дипломатичної та державної думки. Навіть втративши територію, він не втратив ідею і створив першу коаліцію на підтримку України, написав Конституцію, яка випередила свій час, і все життя присвятив міжнародній адвокації української незалежності.

Сьогодні Фундація імені Пилипа Орлика фактично продовжує місію нашого патрона: ми працюємо на інформаційному, культурному та дипломатичному фронтах, викриваємо російську пропаганду, відстоюємо міжнародне право та формуємо нове покоління українців, здатних захищати й розвивати свою Державу.