Загалом у Бельгії було знерухомлено 258 млрд євро, з них 202 млрд заморозили в депозитарії Euroclear у Брюсселі, що оперує цінними паперами. Як країна, так і міжнародна структура не погоджуються на вилучення цих коштів для передачі Україні. Українські фахівці працюють над тим, щоб змінити поточний стан справ.
Для формування консолідованої позиції Центр дослідження росії організував круглий стіл «‘‘Розморожування’’ російських активів для України: що заважає?». Від Фундації Пилипа Орлика виступило три доповідачі: юрист Максим Баришніков, економістка Леся Яструбецька та дипломат Володимир Єльченко. Усього в заході взяли участь 13 експертів.
Модерував захід дипломат, керівник Центру дослідження росії Володимир Огризко. Він запропонував проєкт резолюції, що мав би бути скоригованим і доповненим за результатами круглого столу. Драфт передбачав п’ять пунктів. Ось переказ основного:
1. У 1974 році Генасамблея ООН затвердила резолюцію № 3314 «Визначення агресії». Стаття 1 документа визначає агресію як «застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави (…)». Дії Росії проти України повністю співпадають із поняттям, затвердженим резолюцією.
«Схвалення резолюції, до речі, свого часу ініціював Радянський Союз, — додав Володимир Огризко. — Тож можемо привітати Росію за те, що вона дуже давно сама собі почала копати яму».
2. За вчинення злочину має наступати відповідальність, в тому числі фінансова.
3. Знерухомлені російські активи мають бути визнані частиною такої фінансової відповідальності. ЄС має всі юридичні підстави визнати ці активи саме такими.
4. Європейський Союз має заявити, що не прийматиме позови Росії та її агентів щодо використання цих знерухомлених активів. Варто наголосити, що жодної загрози фінансовим ресурсам непричетних країн не існує.
5. Європейський Союз треба заохотити до пропорційного використання знерухомлених активів, для того щоб країни унії бачили у цьому свій економічний інтерес.
Репараційний кредит як спосіб використати російські гроші на користь України
Народний депутат, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук зазначив, що від початку повномасштабного вторгнення росіян українська влада не розробила так звану політику єдиного голосу — One Voice Policy. Тож, хоча українська громада на різних рівнях доносила до міжнародної спільноти проблеми і потреби України у війні, ці зусилля не були консолідовані. Осадчук додав, що за результатами круглого столу можна спробувати закласти фундамент для One Voice Policy. Але позиція, яку політики, дипломати та експерти з різних сфер артикулювали б на іноземну авдиторію спільно, має бути затверджена вищим військово-політичним керівництвом.
Для себе Осадчук сформулював власні аргументи і використовував їх у спілкуванні з іноземними медіа та політиками:
«Я не хочу, щоб платники податків у Великій Британії, Франції, Німеччині, Америці платили за все те жахіття, яке зробила Росія. Остання сама має за це відповідати. Тим більше ні для кого не секрет, що в Європі, в Америці, деінде по світу є величезна кількість російських активів. І, звичайно, ці гроші треба використовувати для компенсації завданої Україні шкоди».
Другий проблемний пункт, виокремлений нардепом, — це недостатнє педалювання теми російських активів. Їх знерухомили ще наприкінці лютого 2022 року, але активно заговорили на цю тему лише у 2024-2025 році, коли європейці самі почали шукати альтернативні джерела фінансування. Тоді на заваді стали американці, але європейські симпатики України запропонували альтернативу — репараційний кредит.
«Це дуже елегантна юридична схема, яку придумали наші друзі. Завдяки цій ідеї російські гроші можуть працювати на Україну», — зазначив Осадчук.
Репараційний кредит полягає у тому, що знерухомлені активи використовують як гарантію, під яку Україні виділяють кошти. А повертати їх можна буде лише після того, коли Росія відшкодує збитки (детальніше про механізм читайте на EUR-Lex. — Ред.). Тож депутат запропонував об’єднати зусилля навколо розширення і вдосконалення цього інструменту як найбільш робочого.
План Б. Скерування російських грошей з Бельгії до Європейської комісії
Дипломат Олександр Моцик зазначив, що війна Росії проти України — це тяжкий міжнародний злочин:
«Цей злочин є найбільшим у світі з часів Другої світової війни. Його масштаби гігантські. Окрім цього, є ще сотні і тисячі локальних злочинів на кшталт захоплення Запорізької АЕС, підриву Каховської ГЕС, розстрілів українських полонених, злочинів проти цивільного населення як-от бомбардування Києва і всієї України, і так далі. За ці злочини Росія має відповісти».
Невідворотність покарання Росії мала гарантувати Рада Безпеки ООН, але ця інституція паралізована самим злочинцем, що незаконно займає місце в Радбезі і має право вето як постійний член. Так само Україні мав би гарантувати безпеку Будапештський меморандум, але й тут міжнародні домовленості виявилися марними.
Тож, вважає Олександр Моцик, Україна має всі підстави не лише просити, а й вимагати вирішити питання із російськими активами. Окрім репараційного кредиту, пан Олександр запропонував підготувати й запасний варіант.
Справа у тому, що Бельгія та Euroclear відмовляються розморожувати російські активи на користь України, тому що бояться судових переслідувань і тиску з боку Росії. Олександр Моцик запропонував вирішити цю проблему, передавши російські активи під управління Єврокомісії. Тоді в обмін на реформування Україна могла б отримувати на оборону кошти від Європейського Союзу.
Щоб юридично виправдати такі дії, можна опиратися на міжнародне право, що дозволяє застосовувати до агресора жорсткі та вагомі контрзаходи (Статті про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння, розроблені Комісією міжнародного права ООН у 2001 році. — Ред.). Оскільки в Європейському Союзі різні країни захищають власні інтереси, на цьому шляху варто очікувати на перешкоди. Щоб їх подолати, необхідна масштабна адвокаційна кампанія:
«Треба, щоб наш голос був чутний на всіх рівнях: на міждержавному, на парламентському, на рівні громадських організацій, аналітичних центрів, на рівні науки», — підсумував посол.
Юридичні підстави для конфіскації російських грошей є. Справа за політичним рішенням
Професор, фахівець із міжнародного приватного права Анатолій Довгерт зазначив, що потрібно використовувати усі можливі варіанти конфіскації російських коштів. Мова йде і про репараційний кредит, і про переведення коштів до Єврокомісії. Ще один варіант — це їх використання на основі резолюції ПАРЄ №2678 від 30 вересня 2026 року «Як забезпечити виконання рішень Європейського суду з прав людини щодо Російської Федерації, включно з виплатою присуджених компенсацій». Суть резолюції полягає у тому, щоб коштом заморожених активів виплатити компенсації українським позивачам до Європейського суду з прав людини.
Але, зазначив професор, жоден із варіантів не застосовувався на практиці. Ідею репараційного кредиту не втілили — далі за заяви про підтримку справа не зрушилася. Україні виділяли 90 млрд євро, але ця сума не була пов’язана із замороженими активами. Переведення коштів до Єврокомісії теж залишилося на етапі обговорень. Резолюції ПАРЄ не завжди дієві, бо доведення їх до етапу виконання рішень може займати роки. Скептицизм підтримав юрист, керівник напряму міжнародних правових проєктів і стратегічних досліджень Фундації Пилипа Орлика Максим Баришніков:
«З усією моєю повагою до ПАРЄ, її рішення не мають жодного впливу на дії чи фактичний стан речей в Росії», — констатував він.
Юрист-міжнародник, фахівець із захисту публічного права та захисту прав людини Борис Бабін доповнив застереження професора Довгерта. Він додав, що рішення на користь українських позивачів у Європейському суді з прав людини не оголошені у матеріальній частині. Та і навіть коли їх оголосять, вони стосуватимуться виплат компенсацій приватно потерпілим, а отже, російські кошти не потраплять до оборонного бюджету України. До всього, російська кліка має потужну мережу агентів впливу у Страсбурзі.
Довгерт зазначив, що європейські партнери шукають правові підстави для вилучення російських коштів. Але це триває вже чотири роки, хоча є достатньо норм, до яких можна апелювати. Це вже згадані раніше право на контрзаходи, резолюція ООН про визначення агресії, а також стаття 51 Статуту ООН про колективну самооборону. Український дипломат, керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика Володимир Єльченко додав також резолюцію Ради Безпеки ООН №2341 «Загрози міжнародному миру та безпеці, спричинені терористичними актами».
Попри теоретичну правову базу, бракує практичного прецедента, на який європейські партнери все ще не відважилися. Бракує політичної волі.
Одна з причин спротиву — загроза судової тяганини, як це сталося із Люксембургом, що заморозив активи Михайла Фрідмана на виконання санкцій ЄС. Російський олігарх відповів позовом з вимогою компенсувати 16 млрд доларів за порушення його прав як інвестора. Бельгія остерігається повторення цього сценарію.
«Справа за політичним рішенням. Міжнародних партнерів не треба переконувати, вони все прекрасно знають. Просто досі є неоднозначне ставлення до цієї ситуації, тому що в наших іноземних колег все ще є плани на майбутню співпрацю з Росією», — пояснив Анатолій Довгерт.
Не лише бельгійські заморожені активи. Як змусити Росію платити за агресію
Керівник напряму міжнародних правових проєктів і стратегічних досліджень Фундації Пилипа Орлика Максим Баришніков зазначив, що Росія навряд чи визнаватиме рішення міжнародних чи національних судів. Тому варто розробляти альтернативні механізми фінансових стягнень за скоєні злочини. І брати до уваги не лише знерухомлені у Бельгії кошти, а й активи в інших країнах.
Баришніков зазначив, що російські гроші є у Франції, Великій Британії, Німеччині. Керівник напряму досліджень з міжнародної політики Фундації Пилипа Орлика Володимир Єльченко додав також Австрію, де після 1945 року залишилося багато об’єктів російської власності, що стоять закинутими і їх можна продати.
«Що стосується загальної суми активів Росії. Якщо додати об’єкти російської власності і приватні кошти, то за деякими підрахунками сума може сягати до трильйона доларів (за оцінкою НАЗК. — Ред.)», — зазначив пан Єльченко.
Аби змусити Росію платити, Баришніков рекомендує запровадити спеціальний податок чи збір на економічну діяльність росіян. Цей податок можна розділяти між спеціальним фондом при Євросоюзі та країнами, що його впровадили б.
Щодо приватних осіб та компаній, то юрист радить у першу чергу звернути увагу на той капітал, що знаходиться в США:
«В цьому випадку треба використовувати, як на мене, американські суди, оскільки їхня судова система має великий обсяг прецедентів саме щодо переслідування як державних, так і приватних осіб, пов’язаних з державою», — запропонував Максим Баришніков.
Він нагадав про вигодонабувачів від війни Росії проти України, як-от Індія. І запропонував працювати із країнами, що отримали зиск від російської агресії, щодо задоволення українських претензій на частку з таких прибутків.
У свою чергу експертка Фундації Пилипа Орлика у США, економістка Леся Яструбецька нагадала про механізми законного вилучення віртуальних російських активів:
«Зі зміною форм ведення війни еволюціонували й способи її фінансування. Сьогодні формується нова фінансова архітектура, до якої залучені складні криптоекосистеми та пов’язана з ними інфраструктура. Їх використання створює додаткові можливості для обходу санкцій, переміщення й приховування фінансових потоків і, зрештою, збереження ресурсів для подальшого фінансування Росією війни проти України».
Зокрема, використовуючи віртуальні активи, Росія обходить санкції. Такий капітал теж може стати ресурсом, з якого агресор буде сплачувати законну компенсацію, вважає науковиця.
«Лише за 2025 рік за допомогою криптовалюти Росія обійшла санкції на 93 мільярди доларів», — сказала експертка, посилаючись на дослідження Chainalysis/2026 Crypto Crime Report.
Вона додала, що європейське право вже формує відповідний механізм реагування. Зокрема, тут стане в нагоді стаття 19(2) Директиви ЄС 2024/1260. За умови належної правової кваліфікації віртуальних активів як майна та їх законної конфіскації, ми отримаємо правові підстави порушувати питання про розгляд таких ресурсів як потенційного елемента майбутнього механізму відшкодування завданих Україні збитків, пояснила економістка. Мова йде про кошти, використані у схемах обходу санкцій і фінансування Росією війни.
