Питання про можливість вигнання Росії з Організації Об’єднаних Націй після початку повномасштабної агресії проти України давно вийшло за межі політичного гасла. Воно стосується не тільки покарання держави-агресора, а й довіри до всієї системи міжнародної безпеки. Якщо держава порушує базові принципи Статуту ООН, окуповує території іншої держави і водночас залишається постійним членом Ради Безпеки, постає питання: чи не стала сама ООН заручницею власної конструкції? На мою думку, Росію майже неможливо виключити з ООН одним формальним рішенням, однак можливо поступово ставити під сумнів легітимність її привілейованого статусу в Організації.

Автор: Михальчин Мирослав Андрійович, Національний університет «Києво-Могилянська академія»

«Організація Об’єднаних Націй була створена не для того, щоб привести людство до раю, а для того, щоб врятувати його від пекла»
— Даґ Гаммаршельд

Сучасна архітектура колективної безпеки, закладена за результатами Другої світової війни, наразі перебуває у стані глибокої дестабілізації. Повномасштабна збройна агресія РФ проти України стала каталізатором екзистенційної кризи Організації Об’єднаних Націй, детермінуючи функціональну неспроможність Ради Безпеки (далі — РБ) у сфері підтримання міжнародного миру. Ситуація, за якої держава-член РБ виступає безпосереднім суб’єктом агресії та застосовує право вето для блокування резолюцій, спрямованих на відновлення суверенітету іншої держави, свідчить про критичну ерозію правових норм Організації.

Автор: Ляшевський Олександр Віталійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Чи можливо вигнати Росію з ООН? Це болюче запитання вже не один рік турбує дипломатичні, юридичні та інші провідні кола українського суспільства. Адже після століть відвертих намагань знищення українського народу та національної ідентичності, понад десятиліття прямого терору, плюндрування засад міжнародного права, принципів державного суверенітету та територіальної цілісності України, ця держава-агресор продовжує уникати відповідальності за своє свавілля через те, що посідає місце постійного члена Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй та систематично покриває власні злочини правом вето, паралізуючи таким чином справедливе функціонування глобальної системи міжнародної безпеки.

Автор: Кардаш Нікіта Сергійович, Державний торговельно-економічний університет

Сучасна криза міжнародного права є не просто наслідком військової агресії, а логічним результатом тривалого ігнорування фундаментальних процедурних норм, на яких базується архітектура глобальної безпеки. Питання про можливість усунення Російської Федерації з Організації Об’єднаних Націй зазвичай натикається на процедурний тупик Статті 6 Статуту, де право вето постійного члена Ради Безпеки перетворює механізм відповідальності на юридичний абсурд. Проте аналіз свідчить, що основна проблема полягає не в складності процедури виключення, а в дефектності самого факту перебування РФ у складі Організації.