Під час форуму йшлося про роль України у зміцненні європейської безпеки, міжнародні механізми притягнення Росії до відповідальності та захист людської гідності в умовах російської агресії.
У виступі «На шляху до справедливого миру: відповідальність за російську агресію та роль Австрії й міжнародних організацій» Володимир Єльченко зосередився на умовах справедливого врегулювання російсько-української війни, міжнародно-правових механізмах відповідальності РФ та можливостях Австрії й міжнародних організацій, штаб-квартири яких розташовані у Відні, сприяти цьому процесу.
Дипломат наголосив на принциповій різниці між припиненням вогню та справедливим миром. На його думку, переговори мають спиратися на реальні домовленості, а не створювати видимість дипломатичного процесу, поки бойові дії тривають.
«Умови можна обговорювати. Принципи — ні. Графік відведення військ, послідовність запровадження санкцій, архітектура гарантій, мандат моніторингової місії — усе це належить до сфери роботи дипломатів. Але територія, визнання анексій, чисельність нашої армії, наше право вступати до Європейського Союзу та обирати будь-який альянс — це не умови. Це сама держава».
Володимир Єльченко також підкреслив, що припинення вогню має бути перевіреним, а не лише оголошеним. Наступним кроком, за його словами, має стати широка міжнародна конференція за участі всіх сторін, які будуть гарантувати виконання домовленостей.
Окрему увагу дипломат приділив міжнародним механізмам притягнення Росії до відповідальності. Він окреслив чотири основні напрями: діяльність Міжнародного кримінального суду, створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії, відшкодування завданих збитків та документування воєнних злочинів.
«Мир без відповідальності говорить агресору лише одне: цей метод працює, спробуй знову пізніше. Саме тому я ставлю питання відповідальності перед врегулюванням, а не після нього».
Говорячи про роль Австрії, Володимир Єльченко закликав країну ратифікувати Конвенцію про створення Міжнародної комісії з розгляду заяв, використовувати своє майбутнє членство в Раді Безпеки ООН для підтримки міжнародного права та сприяти проведенню у Відні повноцінної міжнародної конференції після досягнення перевіреного припинення вогню.
На завершення виступу дипломат звернувся до теми людської гідності, зокрема становища українських військовополонених і цивільних, які перебувають у російському полоні.
У виступі «Україна як незамінний постачальник безпеки» Ігор Харченко наголосив, що Україна є не споживачем європейської безпеки, а її невід’ємним складником і гарантом.
«Події нашого часу довели, що Україна не є споживачем європейської безпеки. Україна — її незамінний постачальник. Без України немає безпечної Європи, а без безпечної Європи немає стабільної трансатлантичної спільноти».
Дипломат нагадав, що Україна робила внесок у міжнародну безпеку задовго до початку російської агресії. Зокрема, українські військовослужбовці брали участь у миротворчих місіях ООН на Балканах, у Лівані, Сьєрра-Леоне, Ліберії, Демократичній Республіці Конго та інших країнах. Загалом понад 40 тисяч українських миротворців служили під прапором ООН.
Він також згадав про співпрацю України з НАТО, яка розпочалася ще у 1990-х роках. Україна стала першою пострадянською державою, що приєдналася до програми «Партнерство заради миру», а згодом брала участь у всіх операціях НАТО під проводом Альянсу, до яких залучали країни-партнери.
За словами Ігоря Харченка, цей досвід свідчить, що внесок України в міжнародну безпеку не є ситуативною реакцією на війну, а має послідовний стратегічний характер.
Окремо він наголосив на ролі українських Сил оборони у протидії російській агресії та трансформації сучасної війни.
«Найбільша і найдосвідченіша в боях армія на європейському континенті стоїть між Росією та Європейським Союзом — і це українська армія».
Серед прикладів внеску України у безпеку Європи дипломат назвав розвиток безпілотних технологій, морських дронів, безпілотних наземних систем та засобів радіоелектронної боротьби, а також витіснення значної частини Чорноморського флоту Росії із західної частини Чорного моря та відновлення морського коридору для світового експорту продовольства.
Ігор Харченко підкреслив, що підтримка України має розглядатися не як благодійність чи послуга сусідній державі, а як інвестиція у власну безпеку Європи.
«Головне політичне завдання Європи сьогодні — підтримувати Україну всіма можливими засобами: політичними, фінансовими, промисловими та військовими. Не як благодійність і не як послугу сусідові, а як інвестицію у власне виживання Європи».
На його переконання, подальша європейська безпека потребує поглиблення оборонної співпраці, а перспективною моделлю може стати єдина європейська армія, одним із ключових складників якої мають бути Збройні Сили України.
Завершуючи виступ, Ігор Харченко повернувся до метафори, запропонованої американським дипломатом і дослідником Шерманом Гарнеттом у праці 1997 року Keystone in the Arch: Ukraine in the Emerging Security Environment of Central and Eastern Europe («Ключовий камінь арки: Україна в новому безпековому середовищі Центральної та Східної Європи»).
«Шерман Гарнетт назвав Україну ключовим каменем арки. Через тридцять років я додав би одне речення: ключовий камінь тримається, але він не може вічно утримувати всю арку самотужки. Європі час збудувати арку навколо нього».
У заході взяла участь членкиня правління Фундації Світлана Квітницька. Вона відзначила: «Участь у таких заходах — це можливість не лише представити українське бачення безпекових викликів, а й долучитися до формування спільного розуміння того, яким має бути мир і чому він неможливий без відповідальності агресора».
Форум організували Постійне представництво України при міжнародних організаціях у Відні, Посольство України в Австрії, Фундація Пилипа Орлика та проєкт #BreaktheFake.
