Павло Левчук: відносини України та Польщі сильніші за політичні заяви
Останнім часом українсько-польські відносини дедалі частіше опиняються в центрі політичних дискусій. Причиною стали історичні питання, зокрема Волинська трагедія, проведення ексгумацій жертв, оцінка діяльності Української повстанської армії та окремих історичних постатей. На цьому тлі лунають заяви польських політиків щодо перспектив європейської інтеграції України.
Саме ці теми стали предметом розмови в ефірі «Суспільне Новини» з мовознавцем, полоністом, доцентом Інституту славістики Польської академії наук Павлом Левчуком.
Коментуючи заяву міністра оборони Польщі Владислава Косіняка-Камиша про те, що Україна не повинна вступити до Європейського Союзу без врегулювання історичних суперечностей, Павло Левчук наголосив, що не варто ототожнювати політичну риторику з настроями польського суспільства. Про погляди Павла Левчука на мовну політику ми вже писали.
«Я не відчуваю кардинальних змін у ставленні людей. Навпаки, багато хто говорить про те, що проблему потрібно вирішувати, а не поглиблювати», — зазначив він.
На думку науковця, сьогодні дедалі більше поляків усвідомлюють необхідність діалогу, а не конфронтації. За його словами, повсякденне життя показує іншу картину, ніж політичні заголовки: українці та поляки працюють разом, навчаються, реалізують спільні проєкти й підтримують одне одного.
Водночас Павло Левчук звернув увагу, що нинішнє загострення риторики значною мірою пов’язане з внутрішньополітичними процесами в Польщі. Країна входить у новий виборчий цикл, і історична тематика дедалі частіше використовується окремими політичними силами для мобілізації електорату. Саме тому, на його переконання, частину гучних заяв слід розглядати насамперед у контексті внутрішньої політики, а не як відображення реального ставлення польського суспільства до України.
Освіта як міст між Україною та Польщею
Попри політичні дискусії, співпраця в гуманітарній сфері продовжує розвиватися.
Павло Левчук розповів, що в червні взяв участь у міжнародних наукових конференціях, присвячених розвитку української мови в Польщі. За його словами, директори польських шкіл не відмовляються від впровадження української мови як другої іноземної через політичні заяви. Робота над розвитком цього напряму триває. Про його попередні зустрічі з педагогами у польських школах ми також розповідали.
Саме Павло Левчук є автором навчальної програми з української мови як другої іноземної для польських шкіл, про яку ми раніше писали. Програма була розроблена за підтримки Фундації Пилипа Орлика і стала важливим кроком до інтеграції української мови в польську систему освіти. Вона відкрила можливість запроваджувати українську як другу іноземну мову в польських школах та стала підґрунтям для першої в історії Польщі державної матури з української мови як іноземної.
Для Фундації Пилипа Орлика підтримка цього проєкту є частиною ширшої стратегії культурної дипломатії України. Поширення української мови в європейському освітньому просторі не лише допомагає українським дітям зберігати зв’язок із власною культурою, а й сприяє кращому взаєморозумінню між українцями та поляками.
Політичний контекст і суспільні настрої
Під час ефіру також обговорили результати соціологічного дослідження SV Research, проведеного після присвоєння одному з полків Сил спеціальних операцій України почесного найменування «Героїв УПА».
За даними опитування, 52% респондентів заявили, що після цього їхнє ставлення до українців погіршилося, 32% відповіли, що не відчули змін, а 4,5% зазначили, що їхнє ставлення покращилося.
Коментуючи ці результати, Павло Левчук закликав оцінювати їх у ширшому політичному контексті. На його думку, нинішні суспільні настрої значною мірою є наслідком внутрішньополітичної боротьби та передвиборчої кампанії в Польщі, під час якої історичні питання дедалі частіше стають інструментом політичної дискусії.
Водночас він переконаний, що фундамент українсько-польських відносин складають не політичні заяви, а співпраця людей, освіта, культура та спільні гуманітарні ініціативи. Саме вони створюють простір для порозуміння і взаємної довіри навіть у періоди складних політичних дискусій.
