У виступах вони говорили про подолання суспільної травми та формування умов для стійкості громад, а також забезпечення фінансової безпеки держави й протидію тіньовій економіці під час війни та повоєнного відновлення.
Програмна директорка Фундації Пилипа Орлика Ярина Ясиневич акцентувала на наслідках тривалої російської війни для українського суспільства, потребах населення та завданнях державної політики у сфері відновлення.
Вона наголосила, що російська війна проти України триває дванадцять років — із 2014 року. Це важливо для розуміння української стійкості: спротив 2022 року спирався на попередній бойовий досвід військових, волонтерський рух, допомогу переселенцям та практики громадянського спротиву в Криму й на Донбасі.
Водночас, за словами Ярини Ясиневич, повномасштабне вторгнення виявило недостатню готовність держави до цивільних наслідків війни. Евакуація, внутрішня міграція, захист цивільного населення та забезпечення житлом значною мірою вимагали оперативних рішень, а значне навантаження взяли на себе громадяни й громадські організації.
«У Києві ми жартуємо, що все, що нас не вбиває, дарує нам неадекватне почуття гумору. Хоча це не новина: понад століття тому Леся Українка писала: «Щоб не плакать, я сміялась».
Стійкість — це здатність вистояти й відновлюватися. Посттравматичне зростання — можливість знайти нові сенси та перспективи після пережитого. Стійкість суспільства — наша перевага, але вона не повинна виправдовувати слабкість інституцій», — зазначила програмна директорка Фундації.
Окрему увагу Ярина Ясиневич приділила посттравматичному зростанню та можливостям створення умов для відновлення людей, які пережили війну. Вона підкреслила, що травматичний досвід сам по собі не робить людину сильнішою, а посттравматичне зростання не може бути її обов’язком. Натомість держава й суспільство можуть сприяти відновленню через професійну підтримку, освіту та відповідні соціальні програми.
У 2025 році Фундація Пилипа Орлика підтримала міжнародну конференцію з посттравматичного зростання в Україні. Нині під лідерством психологині Оксани Королович розвивається програма професійної підготовки: завершується річний курс для фахівців, а також розроблено рамкову програму для освітян. За словами Ярини Ясиневич, важливо, щоб ці підходи стали частиною державної політики підтримки ветеранів, їхніх родин і цивільного населення.
Ще однією темою виступу став демографічний і соціальний вимір війни. За наведеними Яриною Ясиневич оцінками демографів, на підконтрольній Україні території проживає близько 29 мільйонів людей, ще приблизно 6 мільйонів українців перебувають за кордоном як біженці, майже третина з них — діти. За оцінкою українського омбудсмена, від 3,5 до 5 мільйонів українців перебувають на окупованих територіях або в Росії.
Таким чином, українці мають різний досвід переживання війни. На підконтрольній території люди живуть в умовах небезпеки, втрат і виснаження. За кордоном стикаються з вимушеною міграцією, адаптацією та невизначеністю щодо майбутнього. На окупованих територіях зазнають порушень прав людини, інформаційної ізоляції та примусової русифікації.
На думку Ярини Ясиневич, державна політика має враховувати ці відмінності, водночас зберігаючи спільну мету — єдність українців як політичної нації.
Вона звернула увагу на те, що політика щодо українців за кордоном не повинна зосереджуватися виключно на їхньому фізичному поверненні. Рішення про повернення залежатимуть від безпеки, наявності роботи й житла, можливостей освіти для дітей та особистих обставин. Натомість уже зараз можна підтримувати зв’язок українців з державою через освіту, культуру, інформаційний і громадянський простір.
Цьому завданню відповідає міжнародна освітня програма Фундації Пилипа Орлика «Корені та крила: історія, яка об’єднує», спрямована на допомогу українським дітям за кордоном зберігати зв’язок з історією та культурою України.
«Важливо не лише повернути людей фізично, а й зберегти їхню належність до української спільноти», — наголосила Ярина Ясиневич.
У виступі програмна директорка Фундації також порушила питання руйнування культурного середовища внаслідок російської агресії.
За наведеними нею даними, український військовослужбовець і культурний діяч Алекс Заклецький представив Європейському культурному парламенту попередні оцінки втрат, відповідно до яких із 2014 року загинули близько 500 діячів культури, серед них понад 300 літераторів, а також було знищено понад 10 мільйонів книжок. За даними Міністерства культури, від початку повномасштабного вторгнення пошкоджено або знищено понад 2600 об’єктів культурної інфраструктури та майже 2000 об’єктів культурної спадщини.
Ярина Ясиневич наголосила, що такі втрати виходять далеко за межі матеріальних збитків. Руйнування культурних об’єктів означає втрату середовища, у якому суспільство зберігає пам’ять, передає знання та формує ідентичність.
Відновлення, за її словами, не завжди означає повернення до довоєнного стану. За час війни змінилися громади, економіка, структура населення та самі люди. Тому ключовою умовою відновлення територій має бути повернення й збереження повноцінного життя: можливості працювати, навчатися, взаємодіяти та створювати спільноти.
Ярина Ясиневич поділилася і власним досвідом: після звільнення Київщини її родина разом із дітьми та старшими родичами повернулася до свого містечка. Цей досвід, за її словами, допомагає розуміти важливість відновлення житла, шкіл, лікарень, культурних і громадських просторів уже під час війни.
Окремим викликом вона назвала реінтеграцію територій після тривалої окупації. На частині українських територій за дванадцять років виросло покоління дітей, які навчалися в російській освітній системі. Відновлення української освіти, культури, суспільних зв’язків і довіри потребуватиме тривалої роботи.
За словами Ярини Ясиневич, інвестиції у відновлення суспільного життя не слід протиставляти оборонним потребам. Підтримка життя на звільнених територіях також є складовою протидії російській гібридній агресії, зокрема в її когнітивному вимірі. Адже утримання території — це не лише військовий контроль, а й люди, їхня щоденна діяльність, суспільні зв’язки та українське культурне середовище.
Підсумовуючи виступ, програмна директорка Фундації наголосила, що держава не може вимагати від людей ставати сильнішими внаслідок пережитого. Натомість вона має створювати умови, які допоможуть їм відновлюватися, працювати, навчатися, підтримувати зв’язки та планувати майбутнє.
Експертка Фундації Пилипа Орлика, докторка економічних наук, професорка Львівського національного університету імені Івана Франка Леся Яструбецька представила результати своїх багаторічних досліджень фінансової безпеки України та окреслила шляхи протидії тіньовій економіці в умовах війни й повоєнного відновлення.
У своєму виступі вона розглянула взаємозв’язок між ухиленням від сплати податків, корупцією, фінансовим шахрайством працівників і недобросовісною конкуренцією. У сукупності ці явища формують систему взаємопов’язаних загроз фінансовій безпеці держави.
Окрему увагу експертка приділила адмініструванню податку на додану вартість (ПДВ), зокрема шахрайським схемам із використанням фіктивного податкового кредиту. Вона пояснила, що такі зловживання створюють можливості для ухилення від сплати не лише ПДВ, а й інших податків та обов’язкових платежів.
На прикладі паливного сектору України Леся Яструбецька розкрила механізми функціонування відповідних схем і запропонувала комплекс заходів протидії. Серед них — підвищення прозорості фінансових операцій, удосконалення податкового контролю та створення економічних стимулів для легальної діяльності бізнесу.
Ще одним важливим питанням стала справедливість податкового навантаження. Експертка наголосила на необхідності підтримувати легальну діяльність малого бізнесу та шукати баланс між ефективністю податкового контролю й запобіганням подальшій тінізації економіки.
У контексті пошуку додаткових джерел наповнення державного бюджету Леся Яструбецька також порушила питання оподаткування операцій із віртуальними активами.
За даними рейтингу Chainalysis Global Crypto Adoption Index 2026, на які посилалася доповідачка, Україна посідає сьоме місце у світі за рівнем використання криптоактивів.
На думку експертки, це актуалізує потребу в запровадженні прозорого законодавчого механізму оподаткування реальних прибутків від таких операцій. Відповідне регулювання може стати перспективним джерелом додаткових надходжень до державного бюджету.
Підсумовуючи виступ, Леся Яструбецька наголосила на необхідності переосмислення принципів взаємної відповідальності держави, бізнесу та громадян. В умовах війни й повоєнного відновлення фінансова безпека України має значення не лише для наповнення бюджету, а й для забезпечення національної стійкості та спільної відповідальності за майбутнє держави.
Участь Ярини Ясиневич і Лесі Яструбецької в круглому столі CUSUR стала нагодою представити міжнародній аудиторії український досвід і підходи до подолання викликів, які постали перед державою та суспільством унаслідок російської агресії.
