Презентація «Звіра в машині» у Києві: технологічні зрушення з книги Доерті — це нова нормальність, із якою потрібно навчитися жити
Книга вийшла з друку у вересні 2026 року і вперше була представлена на Форумі видавців. Київську презентацію присвятили пам’яті засновника видавництва «Наш Формат» Владислава Кириченка, що відійшов у засвіти у січні 2026 року. Програмна директорка Фундації Пилипа Орлика Ярина Ясиневич зазначила, що ідею серії Para Bellum виношували ще із паном Владиславом, тож він був би радий знати, що домовленостей дотримано, а обіцяне зроблено.
Якщо на львівській презентації книгу було зарекомендовано, то київську присвятили експертній оцінці та ширшому контексту, який видання зачіпає. Для цього організатори запросили до обговорення наукового радника Фундації Пилипа Орлика Олега Заярного та генерал-лейтенанта ЗСУ Михайла Забродського.
Способи прочитання «Звіра в машині» Джорджа Доерті
Книга Доерті присвячена війні і технологіям, що її змінюють. Директор з розвитку видавництва «Наш Формат» Дмитро Руденко зазначив, що доступність і систематизованість викладеної інформації дозволяють використовувати «Звіра у машині» як посібник для тих, хто досліджує стратегію, тактику і тенденції на новітньому полі бою. Такий спосіб прочитання перегукується із відгуком головної науковиці Повітряних сил США Вікторії Коулман. Вона називає книгу Доерті доступним путівником для розуміння змін, які штучний інтелект приносить у війну.
Науковий радник Фундації Пилипа Орлика Олег Заярний є доктором юридичних наук і з 2012 року вивчає вплив штучного інтелекту на галузь своїх професійних інтересів. Він зазначив, що Доерті структурував інформацію про штучний інтелект та робототехніку у цілісну картину. Це дозволяє комплексно побачити всі зміни в нашій реальності, які вже сталися і ще тривають.
«Книга допомогла мені додати ще одну модель, як нам доведеться жити і з чим зіткнутися у світі військових роботизованих загроз і викликів», — пояснив Заярний свій спосіб прочитання «Звіра в машині» через призму юриспруденції.
Заярний зазначив, що, окрім територіального, правового чи політичного суверенітету, набуває ваги і суверенітет цифровий. Технології розвиваються швидше, ніж ми встигаємо сформулювати правила, як безпечно та справедливо ними користуватись. Тож на плечі сучасного покоління ляже виклик домовитися, як жити у новій реальності. Як розподіляться обмеження, права та відповідальність там, де виконувати людські завдання зможуть роботи чи штучний інтелект.
Куратор серії Para Bellum, історик і державний діяч Володимир В’ятрович поділився ще одним способом прочитання «Звіра в машині» — через призму історії. Щоб не винаходити знову і знову велосипед, треба знати, що він уже існує. У царині штучного інтелекту й робототехніки Доерті зібрав винаходи та їх використання на війні у зрозумілий хронологічний ланцюг. Це дозволяє побачити сучасний стан справ як результат тривалого еволюційного поступу. Зрозуміти логіку поступу, дослідити помилки й обмеження, розширити уявлення про межі можливого. У книзі мова йде як про сферу технологічного поступу, так і про межі морального падіння, на яке здатне людство в контексті екстремального насильства.
«Ми, сучасники, дуже часто взагалі не розуміємо значення історії. Вважаємо себе зовсім іншим суспільством чи цивілізацією на противагу усьому, що було в минулому. Це призводить до неприємних наслідків, коли людство виявляється заскоченим зненацька тим, що страшні воєнні злочини чи насильство можливі і тепер, у XXI столітті. Так, ніби наше століття за визначенням мало б бути кращим за попередні лише тому, що ми в ньому живем, — зазначив В’ятрович. — Ми занадто себе відділяємо від історії. Це неправильно. Доерті якраз показує, що навіть на технологічному рівні ми діти цієї історії».
За що хвалять і критикують книгу «Звір у машині»
В США книга «Звір у машині» Джорджа Доерті (Beast in the Machine: How Robotics and AI Will Transform Warfare and the Future of Human Conflict, George M. Dougherty) вийшла наприкінці серпня 2025 року. Українською її переклали через рік після дебюту.
Щодо самого Доерті, то в США його цінують за поєднання різних кваліфікацій. Він водночас науковець і інженер, офіцер та управлінець, що на інституційному рівні впроваджував інновації. Тобто мав справу і з технічною, і з політичною складовою однієї і тієї ж проблеми. Як зазначав сам автор про «Звіра в машині», «це книжка, написана для всіх». Він свідомо виклав свої думки так, щоб вони були доступні широкій авдиторії.
Одна з причин такого рішення могла полягати у тому, щоб залучити до дискусії про роль штучного інтелекту й робототехніки на війні не тільки фахівців, але й змінити громадську думку та вплинути на політиків. Праця Доерті не оновила докорінно американське військове мислення, але стала вагомою цеглиною на шальках терезів, у яку сторону має розвиватися їхнє військо.
Наприклад, керівник Повітряних сил США з даних і штучного інтелекту у 2022-2023 роках, генерал Джон Олсон називає «Звіра в машині» важливою сучасною класикою.
Один із розробників кампанії «Буря в пустелі», генерал-лейтенант Девід Дептула рекомендує її як обов’язкову до прочитання. Колишня Головна науковиця Повітряних сил США Вікторія Коулман називає книгу доступним путівником для розуміння впливу штучного інтелекту на війну. Ці відгуки опубліковані на сайті видавництва. Позитивну незалежну рецензію оприлюднила старша сержантська керівниця Стратегічного командування США ДжоЕнн Науманн. Вона зазначила, що книга не дасть готових відповідей, але спонукатиме думати.
Водночас окремі читачі цього нонфікшину з великої читацької соцмережі Goodreads при Amazon зазначали, що «Звір у машині» надто американоцентричний, а також оперує загальновідомими фактами і цінний передовсім систематизацією даних, а не профільною новизною.
Генерал-лейтенант ЗСУ Михайло Забродський теж зазначив, що описані у книзі кейси є загальновідомими у колі фахівців:
«Книга, попри схвальні відгуки, швидше популярна, ніж наукова. Чимало речей, про які тут ідеться, успішно використовують не один десяток років. Тобто нічого нового для профільних спеціалістів ми тут не знайдемо. Інша справа, що автору вдалося переконливо, читабельно і просто для нефахівців пояснити те, що фахівцям давно відомо і зрозуміло».
Володимир В’ятрович погодився із тим, що видання американоцентричне, але це явище, питоме для ледь не усієї літератури США:
«Я, напевно, не згадаю жодного американського автора, якого не можна звинуватити в американоцентричності. Вони справді впевнені, що весь світ крутиться довкола Америки. Поки що вони майже праві. Тому справді — книжка американоцентрична. Але включення українських сюжетів не тільки в американський, але і в світовий контекст — це вже великий поступ».
Куратор серії Para Bellum зазначив, що не варто очікувати від американців, аби вони дивилися на світ по-іншому. Це вже мають робити українці. У тому числі показувати світу, чим насправді є Росія, бо ми найкраще це знаємо на власному кількастолітньому досвіді.
А для читацького досвіду історик рекомендує доповнити книгу Доерті китайськими дослідженнями на тему штучного інтелекту та робототехніки.
«Цікаво почитати китаєцентричні речі. Дізнатися, що вони пишуть про війну і технології. Ми дуже відірвані від цього світу, а насправді зараз багато важливого робиться саме там. За інерцією ми ще уявляємо майбутнє як майбутнє Заходу. Але цей варіант зовсім не є обов’язковим».
Нагадаємо, Para Bellum — нова серія Фундації Пилипа Орлика та видавництва «Наш Формат» про технології, рішення та досвід, які визначають війни майбутнього. У цьому циклі видань виходитимуть світові бестселери та книги українських авторів, адже досвід України вже змінює глобальне розуміння сучасної війни та перемоги.
