Павло Левчук: «Питання мови — це питання державної політики»

«У 2022-му третина учнів у краківській школі, де я працюю, була українцями»

— Пане Павле, яка ваша історія?

— Я родом із Рівного. Закінчивши середню школу, поїхав на навчання до Польщі. Спершу пройшов підготовчий курс в Університеті Марії Кюрі-Склодовської в Любліні, а згодом пішов на полоністичні студії в Ягеллонський університет у Кракові. Магістратуру закінчував у 2014-му з доволі рідкісної спеціальності «Викладання польської мови як іноземної». Тоді мій професор Владислав Мьодунка попросив мене написати дисертацію на тему українсько-російсько-польської багатомовності українців без польського походження. Це було важливим, оскільки вважалося, що польську мову у світі вивчають люди польського походження. Але чимало українців, не маючи польського коріння, йшли на студії у Польщі.

Так розпочалася моя наукова кар’єра у Польщі. Від серпня 2017-го я — доцент Інституту славістики Польської академії наук. Крім того, вже понад 10 років я є екзаменатором з польської мови як іноземної, проводжу іспити на отримання державних сертифікатів. А ще багато викладав польську для іноземців — для вихідців із понад 30 країн світу.

— Знаю також, що ви працюєте у польській школі?

— Так, у 151-ій школі у Кракові. Ще у 2019-му тодішній Генеральний консул України у Кракові Олег Мандюк запропонував мені викладати українську мову. У цій школі вже тоді були діти з України, для яких я на постійній основі викладав українську від 2019-го до 2022-го. І це був прецедент для польської системи освіти. Також був задіяний як спеціаліст з вивчення польської мови як іноземної.

— …і тут настав страшний для кожного українця лютий 2022-го…

— У нашій школі з першого ж дня повномасштабного вторгнення росії в Україну почав діяти організаційний комітет із допомоги українцям. Батьки польських дітей почали приносити в школу рюкзаки, зошити і всіляке шкільне приладдя. У нас досі залишилося близько 30 таких наборів. Також досі на кабінетах висять написи двома мовами — польською й українською: Бібліотека, Вчительська кімната, Кабінет директора… У 151-ій школі у Кракові навчається понад тисяча учнів. Рекордна кількість українських дітей у 2022-му була близько 350, тобто третина школи. У перші два роки, звісно ж, відбувалася постійна ротація учнів з України: хтось приходив, хтось їхав далі… Зараз маємо близько 200 учнів-українців.

«Багато українських дітей навчалися у двох школах одночасно: очно в польській і дистанційно в українській»

— Що було найважчим у навчальному процесі з українськими учнями у польській школі?

— Діти були ненавчені сидіти у класі: за три роки пандемії коронавірусу вони просто відучилися робити це. Було чимало учнів із виховними проблемами: один навіть спробував підпалити школу — начебто випадково кинувши палаючі папірці… Загалом прибувало багато дітей, травмованих війною. Найважча комунікація була з тими, у кого хтось загинув на фронті…

Щодо навчання, то українські діти дуже часто навчалися у двох школах одночасно: очно в польській і дистанційно в українській. І це надзвичайно велике навантаження на дитину. Тому я й запропонував вивчення української мови у польських школах як другої іноземної.

— Власне, Фундація Пилипа Орлика профінансувала розробку цієї програми. І вже у поточному навчальному році ваша інновація впроваджується у польській системі освіти!

— Польська система освіти декларує, що всі діти до 18 років повинні здобувати освіту. Це шкільний обов’язок кожної дитини. Тож від 2024-го всіх українських дітей, як і інших іноземців, зобов’язали відвідувати польські школи (до того два роки у наших школярів була змога навчатися онлайн лише в українських школах). Водночас було вирішено дати зелене світло так званому «Українському компоненту» у польських навчальних закладах. Законодавство Польщі передбачає, що якщо у школі є мінімум сім учнів, які хочуть вивчати мову країни походження, то школа має забезпечити інфраструктуру для цього. А вже оплата праці вчителя — на державі, громадянами якої є такі учні, або на культурно-просвітницьких інституціях.

— Міністерство освіти України якось долучалося до цього процесу?

— Міністерство освіти України зрозуміло пропозицію у власний спосіб — начебто Польща фінансує все… Таким чином процес фактично був зупинений, не розпочавшись. Тоді ми з колегами знайшли інший шлях: аби все оплачувала польська сторона (від українського уряду годі чекати коштів!), то викладання української мови мало б бути впроваджене як другої іноземної. Рішення про організацію таких класів приймає директор школи — на підставі відповідного звернення батьків учнів і за наявності вчителя.

— Але ж не було відповідної програми!

— Саме так! Міністерство освіти України, попри періодичні звернення, так і не створило й не надало програми вивчення української мови… Тоді я прийняв рішення розробити таку програму самотужки. І розробив! Для 7–8 класів загальноосвітньої школи — рівень А1 (два роки навчання). Для ліцеїв, технікумів та училищ — А2–В1 (чотири роки навчання). Опубліковані програми були у липні та серпні 2025-го.

«За моєю програмою із вивчення української як другої іноземної у Польщі навчаються понад 500 учнів»

— І скільки польських шкіл уже впровадили українську в навчання?

— Кількість шкіл не назву, але є інформація, що зараз за моєю програмою із вивчення української як другої іноземної у Польщі навчаються понад 500 учнів. Таку статистику надає польська система освіти. Серед лідерів — Варшава, Бельсько-Бяла, Краків і Вроцлав. Одним із перших новинку впровадив 15-ий ліцей у Вроцлаві, віцедиректоркою якого є українка. Крім того, на сьогодні (за пів року) моя програма для 7–8 класів школи має понад 1400 завантажень онлайн (програма є у відкритому доступі).

— А вчителів української у Польщі вистачає?

— Викладати українську в Польщі може будь-який громадянин/громадянка України, які мають вищу українську освіту і педагогічну кваліфікацію (курс). Кінцеве рішення — за директором школи (деякі бажають, щоб їхні учителі мали й освіту, здобуту в Польщі). Коли я розробляв свої програми, створив базу потенційних вчителів: на мій пост у Facebook тоді відгукнулося 120 учителів з 12 воєводств Польщі. Також я запропонував ідею організувати післядипломну освіту за спеціальністю «Українська мова як іноземна». Приватний університет у Варшаві готовий запровадити такі студії. Програма є, викладачі є. Відкрите станом на зараз лише питання оплати праці викладачів. Якщо знайдемо фінансування, на рік будемо випускати до трьох десятків кваліфікованих вчителів української мови з польськими дипломами. Аналогів такій освіті поза Україною наразі немає. Ми будемо перші. І це відкриє в перспективі дорогу українській мові і у систему вищої освіти в Польщі.

До слова, ми вже провели дві великі конференції на тему вивчення української мови у Польщі — у грудні 2025-го у Вроцлаві і цими днями, 16–17 березня 2026-го, у Варшаві. Кожного разу ми об’єднали понад 100 учасників. Вдячний Фундації Пилипа Орлика за підтримку наших конференцій. Пробуємо залучати українську державу як повноцінного гравця у цих процесах. Колись уже був прецедент — у Великій Британії польська мова в освіті витіснила російську. Тож монополії немає. Треба лише діяти.

— Російська пропаганда, підозрюю, не надто в захваті від ваших дій…

— Російські тролі останні п’ять років активно тероризували інформаційний простір Польщі — з будь-якого приводу. Атаки зазнала і моя програма. Польський канал TVP.info попросив мене прокоментувати це питання, оскільки за лічені місяці у 2025-му назбиралося 92 тисячі (!) негативних коментарів і 32 мільйони (!) переглядів проти запровадження вивчення української мови у польських школах… Це була дуже міцна і цілеспрямована антиукраїнська кампанія.

«У 2022-му 75 відсотків українських восьмикласників у Польщі обирали для екзамену… російську»

— Потужне нововведення і в тому, що з 2026-го Польща першою у світі ввела матуру (обов’язковий випускний іспит у Польщі після середньої освіти) з української мови як іноземної!

— Так, відтепер випускник може вибрати українську для складання екзамену нарівні з іншими іноземними мовами: англійською, німецькою, французькою… Це потужний прецедент і поступ! Українців у Польщі зараз так багато (станом на початок 2026 року в Польщі перебуває від 1,5 до понад 2 млн громадян України. З них близько 993 тисяч мають статус тимчасового захисту (PESEL UKR). — Авт.), що вони вже мають право продовжувати здобувати вищу освіту, склавши іспит з української — своєї рідної мови. Знаю, що станом на зараз складати матуру з української в Польщі зголосилося вже понад 200 учнів. До слова, у 2025-му в Польщі народилося 10 тисяч українських дітей. Через шість років ці діти підуть до школи. І від нас залежить, чи буде у них можливість у Польщі вивчати українську мову.

— Це стратегічний прогрес для України загалом. Розкажу вам власний досвід: у 2022-му я працювала асистентом вчителя у початковій польській школі. Мала двох восьмикласників: один — з Харкова, другий — з Ковеля. Обоє на випускні екзамени у школі з іноземної мови вибрали… російську, бо був такий вибір. І це був парадокс: росія бомбить Україну, а наші діти-біженці складають іспити з російської…

— Насправді ж ще тоді, у 2022-му, восьмикласники мали змогу обрати для іспиту з іноземної мови і українську, але така змога не була добре прокомунікована на рівні держави і освіти. Тож українську тоді складали лише три учні… А більшість — точніше, 75 відсотків — обирали для екзамену російську… Тепер же здавати російську можуть виключно ті, хто вивчав цю мову у польській школі як другу іноземну.

«У людей немає мотивації вкладати свій час і інвестувати свої кошти у вивчення української»

— Ваша книга «Багатомовність воєнних мігрантів з України в Польщі» була номінована в Польщі на премію імені Єжи Ґедройця і в Україні на премію імені Івана Франка. Хотіла б поговорити з вами як з експертом про російськомовних українців — про таке поширене явище…

— Це відбувається з кількох причин. По-перше, дехто з українців не бачить мотивації переходити на українську. В моєму дослідженні була одна пані з Криму (зараз вона закордонний юрист у Кракові). Вона розповідала, що в часи її дитинства вчителів української в Криму не поважали. А коли у 2014-му відбулася анексія півострова, були суцільні звинувачення в російськомовності і мінімум підтримки. І третій її аргумент — вона не бачить взаємозв’язку між тим, що перейде на українську в побуті, і це спровокує загальні зміни у мовній картині України. Водночас ця жінка задумалася зараз над тим, якою мовою спілкуватися зі своїм малим сином, народженим вже у Польщі. Ще один приклад: студент з України, його батька, льотчика ЗСУ, ворог збив на вертольоті під Іловайськом. І цей хлопець все одно не бачить мотивації переходити на українську…

Тут і дидактична проблема: я не бачу на ринку ані дієвих курсів, ані якісних підручників та методичок, які допомагали б вивчати українську мову, переходити на українську. І ця лінгвістична проблема комплексна. Немає також підручників для вивчення української як іноземної для дітей. На відміну від, наприклад, підручників для вивчення польської як іноземної. Коли у 2022-му Польща приймала мільйони українських біженців, нашим людям було запропоновано таких посібників до кольору до вибору — їх є близько 50!

Питання мови — це питання державної політики. В Україні ж навіть спеціалізований інститут Уповноваженого із захисту державної мови надто слабкий, щоб стратегічно і послідовно вирішувати мовні питання. Зараз говорять про те, що після мовного буму в Україні 2022-го пішов відкат на рівні 7 відсотків. Гадаю, насправді цей відсоток навіть більший. У людей немає мотивації вкладати свій час і інвестувати свої кошти у вивчення української.

«Хвиля хейту в Польщі проти українців уже спадає»

— Багато інформації про періодичні конфлікти між поляками та українцями. Наскільки сильно змінилося ставлення поляків до наших земляків за останні 4 роки?

— Чи насправді все так погано? Ні, не все так однозначно. Коли цієї зими Наталія Панченко розпочала збирати в Польщі гроші на генератори для Києва, то зібрала навіть більшу суму за лічені дні. І на заклик кардинала Римо-Католицької церкви Гжегожа Рися поляки жертвували в храмах мільйони злотих. У Кракові зробили резонансну акцію «Тепла зупа для Києва». Коли я звернувся по зал для нашої мовної конференції у Вроцлаві — отримав його безкоштовно, хоча оренда коштує чимало. Поляків, які підтримують Україну, — багато. Зрештою, і польські політики на вищому рівні постійно декларують, що підтримка України — в інтересах Польщі. Як на мене, хвиля хейту в Польщі проти українців уже спадає. Польське суспільство дозріває до думки, що підстав для тотального цькування наших людей немає.

— Зрештою, всі конфліктні моменти підігріваються російською пропагандою. Натомість переваги від перебування українців у Польщі (як-от те, що протягом 2022–2024 рр. загальна сума податків і соціальних внесків, сплачених українцями в Польщі, склала 51,3 млрд злотих) комунікуються не надто добре…

— Ще на самому початку, у 2022-му, українці в Польщі масово шукали роботу. Давали оголошення — що ліплять вареники тощо. Багато хто починав тут працювати на посадах, нижчих своєї кваліфікації. Всі давали собі раду.

Доречно буде згадати тут про те, що у 2021-му Польща мала міграційну кризу: через територію Білорусі до Польщі масово хотіли потрапити представники країн третього світу. Це робилося задля формування ненависті до мігрантів, і тоді польське суспільство розділилося навпіл. А у 2022-му, коли пішов потік біженців з України, поляки знову об’єдналися — стали одним цілим. Пригадую, як представники ЮНЕСКО з Мальти тоді дивувалися: мовляв, 2 мільйони українців приїхало, але немає таборів для біженців, по смітниках не нишпорять бездомні… Я пояснював це так: російська пропаганда у своїх діях не врахувала ключову річ: одна зріла європейська цивілізація (польська) через агресію спільного ворога прийняла у своїх домівках іншу зрілу європейську цивілізацію (українську).

Розмовляла Галина Гузьо. Фото надане Павлом Левчуком.