Що показало дослідження Texty.org.ua
Дослідження, яке представив Сергій Міхальков – журналіст, керівник відділу дослідження російської дезінформації у Texty.org.ua, керівник дослідження, охопило період з лютого 2025-го по лютий 2026-го.
Автори – Сергій Міхальков, Наталія Романишин, Артем Король, Нікіта Головінський, Надя Кельм, Романа Кульчинський, Галина Пастух, Ярина Ясиневич, Оксана Полтавець.
Команда Texty.org.ua проаналізувала: 167 941 публікацію з 21 чеськомовного інтернет-медіа дезінформаційного та конспірологічного характеру; 22 283 відео з 26 чеських YouTube-каналів: від суспільних медіа та незалежних видань – до праворадикальних і конспірологічних каналів; понад 1,8 мільйона коментарів, у тому числі із залученням міжплатформного аналізу спільних акаунтів на чеському та українському YouTube.
Дослідники виявили 55 проросійських наративів у семи тематичних групах: війна в Україні, Росія, США, Європа, Чехія, Україна та міжнародні події. 66% проаналізованих публікацій містили щонайменше один пропагандистський наратив. Найпоширеніші з них: «Україна програє війну» (28 095 публікацій), «Миротворча стратегія Трампа» (17 344) та «ЄС і Британія затягують війну в Україні» (12 404). Серед меседжів — звинувачення України у злочинах проти людяності, риторика про розпад Європи та виправдання російської агресії через наратив «визволення від нацизму».
Аналіз 381 903 зовнішніх посилань показав, що чеські низькопробні видання безпосередньо спираються на матеріали RT, TASS, RIA Novosti та Telegram-каналів, пов’язаних з Росією авторів. Лише на Telegram та telegra.ph ведуть 84 370 посилань — у понад п’ять разів більше, ніж на всі інші соцмережі разом узяті.
Дослідження також задокументувало 577 аккаунтів із ознаками ботів або тролів, які одночасно активні в чеському та українському YouTube-сегментах, залишивши понад 238 тисяч коментарів на чеських каналах.
З повними результатами дослідження можна ознайомитися тут: texty.org.ua/projects/117534/x
Артем Миколайчук: «Досліджувати вплив російської пропаганди – форма боротьби з Росією»
Артем Миколайчук
голова правління Фундації Пилипа Орлика
Досліджувати вплив російської пропаганди – це зараз невеличка, але форма боротьби з Росією. Для них це – величезний фронт. Вони протягом ста років вкладають у нього мільйони. Я навмисно кажу “сто років”, тому що це почалося давно. Італійський революціонер, теоретик марксизму Антоніо Ґрамші колись сформулював ідею – і вони послідовно продовжують нарощувати її. Дійсно впливають на вузи, на громадську діяльність, на журналістів…
І сьогоднішнє дослідження, особливо щодо кількості фактів впливу Росії в одній лише країні Європи, демонструє страшні цифри. Й ми розуміємо, що протидіяти цьому дуже важко, але потрібно. Маємо втручатися у цю боротьбу, маємо перемагати на цьому фронті. Тому що від цього напряму залежить підтримка України. Сподіваюся, це дослідження стане початком гарної співпраці в окремому напрямку. І ми надалі будемо проводити такі вивчення насамперед у наших сусідів, а також у цілому по Європі. Та сподіваюся, ці дослідження триватимуть недовго. А буквально дві-три країни, а далі не буде чого досліджувати, бо не буде Росії.
Любош Весели: «Немає інших шляхів, аніж переможних»
Любош Весели
Надзвичайний і Повноважний Посол Чеської Республіки в Україні
Я радий, що Чехія є першою країною вашого дослідження. Російська пропаганда діє, як мінімум, з початку існування Радянського Союзу. Як вони кажуть, це “актівниє мєропріятія”. І, на жаль, вони дійсно дуже активні. Вони дійсно працюють як проти України, так і проти всіх демократичних країн, що намагаються бути вільними. Це проблема не тільки Чехії і України, а й усієї Європи. І мене радує, що чехи і українці спільно працюють над цим і спільно будуть пропонувати, як це вирішити. А якщо вже чехи та українці діють спільно, то немає інших шляхів, аніж переможних.
Василь Зварич: «Знаємо про наміри Кремля активізувати пропаганду»
Василь Зварич
Надзвичайний і Повноважний Посол України в Чеській Республіці
Хочу щиро подякувати за це надзвичайно важливе дослідження, присвячене аналізу російського інформаційного впливу на інформаційний простір в Чехії. Також хочу висловити глибоку вдячність Чеській Республіці, президенту, уряду, парламенту і передусім чеському суспільству за незмінну підтримку України у боротьбі проти російської агресії. Дякую, що постійно проявляєте свою солідарність і розуміння того, що Україна сьогодні бореться не лише за себе, а за захист норм і принципів міжнародного права, які є найкращою гарантією безпеки також і для Чеської Республіки.
Ні для кого не секрет, що сучасна війна ведеться не лише на полі бою. Інформаційні атаки стали невід’ємною складовою російської агресії. Кремль давно перетворив дезінформацію, маніпуляцію фактами та пропаганду на зброю, яка використовується для досягнення їхніх злочинних політичних, неоімперських цілей. І мета цієї зброї добре відома: Росія прагне сіяти страх, поглиблювати суспільні розколи, провокувати ненависть до України, до українців, підривати довіру до демократичних інституцій, дискредитувати підтримку України і всіх, хто підтримує Україну, формувати почуття байдужості та такого собі безсилля. І це небезпечна, на мій погляд, пропаганда – так званого “миру за будь-яку ціну”, яка насправді означає вигородження агресора і заохочення до нових актів насильства.
Росія намагається використовувати один із фундаментальних принципів демократичного суспільства – свободу слова. Для того, щоб просувати власні деструктивні наративи, створюються загрози національній безпеці окремих держав, поглиблюються розбіжності усередині Європейського Союзу і НАТО, посилюється недовіра до європейських і демократичних інституцій. Тому демократичний світ повинен зробити правильні висновки. Маємо чітко розрізняти, де закінчується свобода слова і де починається пропаганда ненависті та ворожнечі. Свобода слова не може бути виправданням для поширення брехні, маніпуляцій, мови ненависті і пропаганди чи виправдання агресії.
Водночас необхідно усвідомлювати, що загроза не обмежується інформаційним простором. Росія веде активну війну у кіберпросторі і атакує, в тому числі, країни НАТО, країни ЄС, зокрема і Чеську Республіку. Лише протягом минулого року Чехія зазнала сотень кібератак. І тут ми також повинні об’єднувати свої зусилля задля запобігання цим атакам. Або ж навіть контратакувати у відповідь. Адже це не випадкові інциденти. Це елементи системної кампанії, спрямованої на дестабілізацію демократичних держав, на підрив їхньої безпеки і на послаблення суспільної довіри.
Недостатньо реагувати лише на наслідки. Потребуємо більш рішучих превентивних дій. Як кажуть, краще дмухати на холодне і запобігти загрозі, аніж потім гасити пожежу. Ми повинні бути готовими до нових викликів, адже знаємо про наміри Кремля активізувати свою діяльність у сфері пропаганди і так званої публічної дипломатії. Про це свідчать офіційні бюджетні показники Російської Федерації: фінансування проєктів через “Россотрудничество” цьогоріч збільшено у більш ніж удвічі. Із близько 70 млн доларів США у 2025-му – до близько 150 млн доларів у 2026-му. Це означає, що можемо очікувати нових інформаційних кампаній, нових провокаційних заходів, активнішого використання контрольованих Кремлем структур, зокрема релігійних. На жаль, в Чехії далі функціонує Православна церква Московії. Особливо буде акцент на використанні різних культурних, громадських організацій, які будуть поширювати наративи так званого “русского міра”. З’являться нові медіаплатформи, подкасти, аккаунти в соціальних мережах, а також нові або вже добре відомі обличчя, які поширюватимуть цю ідеологію серед європейських суспільств.
Протидіяти дезінформації – завдання не лише державних інституцій та Служби безпеки, це спільна відповідальність всього суспільства. Так само як оборону проти російської агресії веде не лише українська армія, а все українське суспільство, весь український народ. Незалежно від того, де українці проживають. Так українці в Чеській Республіці сильно допомагають українському війську, мобілізують всі свої ресурси, можливості і сили для того, щоб підтримати оборону України.
Нам потрібно розвивати критичне мислення, навчитися аналізувати інформацію, перевіряти джерела та відповідально ставитися до того, що читаємо, поширюємо і лайкаємо (підтримуємо). Тому що це справді впливає на суспільну свідомість. Слово має величезну силу. Воно здатне як підтримувати мир, взаєморозуміння і солідарність, так само може ставати інструментом ненависті, розпалювання конфліктів і підготовки до масштабної війни. Історія неодноразово доводила це. Перед тим, як рушали танки, працювала пропаганда. Так було за часів нацистської Німеччини. Так само діє і путінська Росія. Спочатку словами готують ґрунт для агресії, а вже потім приходить зброя. Тож у Чехії не час заспокоюватися чи вважати, що загрози не існує, що вона минула або що якісь конфлікти відбуваються далеко від нас. Насправді загроза вже тут, і ми повинні не закривати очі, а діяти, об’єднуватися і працювати заради того, щоб нинішні загрози не перетворилися у повномасштабну війну і не забирали життя наступних поколінь мирних жителів.
Володимир В’ятрович: «Чим далі на захід, тим менше розуміння, як працює дезінформація»
Володимир В’ятрович
народний депутат України, історик
Коріння сучасної інформаційної війни Росії – в розробках 60-х, 70-х, 80-х років ХХ століття. Звичайно, інструментарій змінюється, але методологія приблизно та ж. Тому всім рекомендую почитати книгу Томаса Ріда «Active Measures» («Актівниє мєропріятія»), яка показує історію встановлення цього методу в 1960-х. Сподіваюсь, ця книжка таки буде видана українською. До речі, одним із перших майданчиків встановлення цього методу була тодішня Чехословаччина.
Мені як історику все це неймовірно нагадує іншу історію: недавно я отримав надзвичайно цікаві чотири томи з архіву Служби зовнішньої розвідки про “актівниє мєропріятія” з розпалювання українсько-єврейських непорозумінь. У 1960-80-ті були спроби в діаспорі порозумітися між українцями і євреями. І українські та єврейські дисиденти в Совєцькому Союзі порозумілися. Й пішли конкретні спецоперації… Коли говоримо про “актівниє мєропріятія”, це не обов’язково дезінформація чи брехня. Часом це правда, правильно подана, правильно сфокусована і в правильний час подана.
Нове дослідження неймовірно перегукується із цими технологіями та методологіями, які відпрацьовувалися у 1960-70-80-ті. Ми досі не до кінця вивчили, як воно працює. Мені здається, якщо ми ретельніше вивчимо саму цю технологію, то побачимо цього монстра – й будемо розуміти, яким чином його стримувати.
Дослідження якраз на прикладі Чехії, як на мене, – дуже класне. Тому що, якщо йдеться про антиукраїнську пропаганду в Чехії, то тут маємо майже стерильний, вибачте за таке порівняння, приклад саме російської пропаганди. Тому що, слава Богу, в Чехії в українсько-чеських стосунках немає глибоких історичних непорозумінь, які б ускладнювали розуміння, де саме російська пропаганда, а де якісь внутрішні болі чеського суспільства, якісь непорозуміння з українцями. Як це, наприклад, відбувається з поляками. Сподіваюся, команда “Текстів” візьметься потім і за дослідження Польщі. Там буде набагато складніше відрізнити російське ІПСО від певних суспільних, ментальних проблем самої Польщі, яка, на жаль, теж використовує цю тему.
Тому Чехія – достатньо чистий приклад, який дає можливість чіткіше побачити саму методологію. Також сподіваюся, що в перспективі подібні дослідження будуть у Словаччині, Угорщині, Румунії. Принаймні, по всьому західному кордону треба пройтися. Бо, як мінімум, там системно працює Росія. Й ми прекрасно розуміємо, що завдання Росії — відірвати Україну від безпосереднього контакту із Заходом. І вона сподівається (а часом, на жаль, ефективно сподівається), що ці інформаційні операції будуть мати конкретні наслідки у вигляді політичних рішень. Частково це виглядає ефективно, навіть на прикладі Чехії, коли є рішення про обмеження поставок тієї чи іншої зброї. Буквально сьогодні була новина про болгарський випадок, коли вже Болгарія оголосила про намір припинення поставок зброї в Україну. Тобто бачимо, який конкретний, практичний і дуже негативний для України має результат така інформаційна війна проти нашої країни.
Так уже сталося, що ми опинилися в епіцентрі абсолютно нового виміру війни у світовій історії. І Україна вже стала таким собі лабораторним майданчиком, на якому випробовуються нові види війни: дрони, ракетні програми… Ми тут уже лідери, можемо ставати прикладом для інших. Можемо давати свої розробки, які стануть основою для вивчення чи запозичення іншими країнами. Тому хотілося б, щоб ми також зуміли врешті-решт не просто вскрити машинерію російської пропаганди та дезінформації, а й виробити якісь механізми протидії їй, які потім можуть бути запозичені. Впевнений, це маємо бути саме ми. Бо, чим далі на захід, тим менше розуміння того, як воно працює, тим менше розуміння небезпеки цього процесу. Буквально рік тому в нас була зустріч в Британії з британськими політиками та експертом із цих питаннях. І мене вразило, що британці розглядають питання російського інформаційного впливу в контексті “freedom of speech”. Це абсурдно! Ми ж говоримо, що це не про “freedom of speech” – це про зброю. Це про те, що інформація використовується як зброя. І якщо ви надалі будете розглядати це в контексті виключно дотримання демократичних свобод, то в Росії будуть розв’язані руки.
Тому, дуже сподіваюся, дослідження буде продовжене, і ми будемо готові використовувати якісь рецепти протидії цього і максимально експортувати їх. Щоб врешті-решт спинити цей російський наступ, який, на жаль, досі є достатньо ефективним, особливо в масштабах Європи.
Наявність офіційної інформації різними мовами від імені України (іномовлення) – це класно, але цього точно недостатньо. Нам потрібна робота і на полі ворога, пропагандистська робота (“пропаганда” – від поняття “доносити”). Мені прикро, що так довго український парламент, мої колеги, відкладають ухвалення закону про засади державних політик щодо поневолених народів Росії. Нам потрібне своє умовне Радіо “Свобода” 1970-х, яке працювало на Совєтський Союз. Це можуть бути радіо чи телебачення, чи інші інструменти. Але маємо працювати на поневолені народи Росії, щоб переносити інформаційну війну і на територію Росії і щоб давати тим людям також певні інструменти, канали.
Перекладена прекрасна книжка Пітера Померанцева «Як виграти інформаційну війну. Пропагандист, який перехитрив Гітлера». Дуже хочеться вірити, що в Україні щось таке робиться, – ми просто цього не озвучуємо. Така часом брудна інформаційна війна проти ворога на території ворога теж потрібна. Як історик, на жаль, бачу таку брудну інформаційну війну ворога на українській території. Читаючи Померанцева, можна просто розкладати сюжети, які щоденно бачимо в українських медіа, особливо в українських соцмережах. Усі ці скандали, наприклад, про ТЦК чи про емігрантів. Це те, як працювала британська розвідка проти німців на території Німеччини. І мені бракує бачити, що щось таке робиться на території ворога. Можливо, я не бачу, дай Боже. Але мені здається, що у нас недостатньо уваги до того, щоб переносити інформаційну війну на територію самого ж ворога.
Крім того, не варто переоцінювати ефективність російської пропаганди, особливо у самій Росії. Тема, якою займаюся, зокрема, “побєдобєсії”. Тривалий час я думав, що ця квазірелігія має колосальний вплив на російське суспільство, що воно неймовірно проникнуте “побєдобєсієм”, але виявляється, що ні. Виявляється, що ті, хто хотів воювати за “родіну”, за Сталіна/Путіна, вони вже давно в українській землі. І більше не працює “побєдобєсіє” для мобілізації російського суспільства. Тому Путін і боїться оголошення загальної мобілізації, тому він готовий далі воювати за рахунок найманців. “Вставай, страна огромная!” не спрацювало. Усі, хто хотів встати, вже давно встали. Вплив совєтської пропаганди в часи Другої світової війни на совєтське суспільство – неспівмірний з впливом сучасної Росії на росіян.
Ігор Соловей: «Інформація – це зброя, яка використовується в злочинних цілях»
Ігор Соловей
керівник Центру стратегічних комунікацій
Як працює російська пропаганда не тільки в Чехії, а й скрізь? Концептуально у них – два завдання. Перше – донести точку зору Кремля, Москви, російської влади у тому вигляді, в якому вона згенерована в Москві. І дуже бажано без контексту, тобто пряма трансляція на аудиторію. А друге завдання – створення так званих «срачів», себто генерування хаосу в тій чи іншій країні. І тут якраз дослідження команди “Текстів” під керівництвом Сергія Міхалькова показує, які точки, які теми вони використовують для створення такого хаосу. Там є і дружній вогонь, і недружній вогонь. Завдання одне – щоб усі один з одним розсварилися.
Як цьому протидіяти? Це найпопулярніше запитання, яке ставлять нам наші закордонні партнери уже протягом чотирьох років, як мінімум. Тож ми виробили певний алгоритм, як на нього відповідати з огляду на діяльність держави, громадського суспільства й міжнародних партнерів. По-перше, універсальної пігулки немає. Є набір заходів, механізмів, побудувавши які, можна захистити власний інформаційний простір, своїх людей, громадян від цього згубного впливу.
Ми в Центрі розділили це на три ключові напрямки. Перший – треба забрати сцену для виступів російських пропагандистів. Це те, що робилося в Україні з 2014 року, і дуже успішно. Нас тоді за це сварили, але час показав, що це було єдине правильне рішення. Нагадаю, це було закриття російських платформ Вконтактє, Однокласників, російських баз Яндекс… Тобто відмова від всього того, що росіяни можуть використовувати для своїх цілей та інтересів, що має російське походження й фінансування. І фінальна крапка в цій історії була поставлена у 2020-му, коли закрили російські канали, які мімікрували під українські, але які фінансувалися за рахунок російських грошей. Це був пул телеканалів “імені Медведчука”.
Другий крок – створити альтернативний контент. Адже коли закривали Вконтактє, було багато плачу. Але всі прекрасно перейшли у Фейсбук. Тобто важливо не тільки заборонити, важливо – ще й дати нормальну альтернативу. Замість російських книжок – якісне українське книговидання, замість російських фільмів – українські фільми, замість російської музики (теж плакали, мовляв, що ж тепер будуть радіостанції ставити) – тепер бачимо шалений ріст української музики.
І третій елемент – медіаграмотність громадян. Те, у чому Україна з 2014-го зробила серйозний успіх. І багато наших європейських партнерів приїжджали та переймали досвід, як це відбувається. Але у цій справі неможливо зупинятися. Інформаційна війна – такий процес, який не має ані початку, ані кінця. Він буде існувати доти, допоки в нас під боком існує такий сусід.
І підвид третього блоку, який народився в останні роки: ми зрозуміли, що всі ці заходи кожна країна може робити окремо, але набагато ефективніше, коли це робити спільно. Так народилася ініціатива “інформаційного Рамштайну”. Правда, вона так і померла… Виявилось, що в нас у державі не вистачило політика, політичної сили, державного органу, які б цю тему штовхали. Зараз відбувається другий підхід до цього. Сподіваюся, цього разу буде успішніше.
Йдеться про міжнародну консолідацію зусиль в усіх трьох напрямках, які я перелічив вище. Певне втілення цього проєкту зараз бачимо на рівні Європейського Союзу. Європейці тільки почали будувати так званий європейський щит. Ще не знаємо, в якій конфігурації він буде. Але якщо лише захищатись в інформаційній війні, то перемоги не буде. Відтак у наших європейських партнерів уже зріє ідея не тільки про когнітивний щит, а й про когнітивний меч. Активно оборонятися – це заходити на територію противника, працювати з їхнім інформаційним простором, пропонувати свою повістку.
Добре, що нарешті у світі приходить усвідомлення, що росіяни “хакнули” демократію і використовують демократичні механізми у своїх інтересах і проти самих демократій. На жаль, це розуміння приходить тільки зараз. Але це уже незворотній процес. І росіяни самі щодня прекрасно допомагають у цьому. Як каже наш колега Денис Казанський, не треба нічого придумувати – просто показуйте деякі кадри, що росіяни говорять у себе. І це краще будь-якої пропаганди.
Інформація – це зброя, яка використовується в злочинних цілях Російською Федерацією. І це врешті стало усвідомленням цивілізованого заходу. Хоча ми досі іноді втрачаємо наших союзників. Бачимо, що інформаційна зброя досягає свого успіху у деяких країнах – зокрема, у Польщі, тепер в Болгарії. Отже, процес протистояти цьому злу – це постійний процес. Не можна зупинятися. Чим більше буде гравців на рингу когнітивного захисту, когнітивної оборони, тим краще, тим швидше буде наша перемога.
Ян Шір: «Наративами просякнуті і “сайти-сміттярки”, і головні медіа Чехії»
Ян Шір
чеський політолог, викладач Карлового університету (Прага, Чехія)
Дякую українським колегам-дослідникам. Те, що ви зробили, – справа для чеських дослідників і контррозвідки. Ви зробили цю роботу за нас. У мене є одна ремарка щодо дослідження. Воно було сфокусоване на так званих “сайтах-сміттярках” і на коментарях під YouTube. Мені було би дуже цікаво прочитати схожий аналіз, зроблений у Mainstream Media. Боюся, ці результати не були б іншими… Бо багато із цих наративів, які ви змогли ідентифікувати, – це чеський мейнстрім, який, на жаль, розповсюджується чеськими урядовцями. В наш новий уряд входять партії, які користуються російськими наративами, – задля мобілізації своєї частини електорату.
Масштаб меседжів, які ви аналізували, зашкалює. І цими наративами просякнуті і “сміттярки”, і головні медіа.
Наскільки чеське суспільство насправді змінило свою думку, своє ставлення до українців? Чи воно відчутно погіршилося? Чи все-таки це більше наразі політичний порядок денний? Я не бачу великих змін в ставленні чехів до українців. Українці вже частина чеського суспільства. З 2022-го Чехія надала українцям статус тимчасового захисту. Більше пів мільйона українців під цим захистом зараз. Це велика цифра, серйозна.
Але так, змінився політичний клімат. Проросійські сили Чехії, які користуються російським впливом, – в уряді. Це впливає на політику, яку проводить Чехія. Плюс, що ще гірше, Чехія не готова до цього масивного наступу, який робить Росія. І вона до цього не готується. В Україні таких речей не потрібно пояснювати: у вас був Янукович, зараз є повномасштабне вторгнення. Тут усі розуміють, що вони працюють до останнього. Але вони працюють там, де їм дозволяють. Зараз працюють у Чехії, і уряд з цим не бореться. Тож тренди, скоріш, погані, не позитивні.
Був пост спеціального представника з боротьби із дезінформацією. Але цю посаду скоротили, такого чиновника більше немає. Було спеціальне відділення при Міністерстві внутрішніх справ, яке координувало боротьбу із гібридними загрозами. Його також розпустили. І все це впливає на політику. Незалежно від того, яке ставлення до українців більшості чехів чи, скажімо, академічної спільноти.
Юлія Янчук: «Росія використовує соцмережі та контент, згенерований ШІ»
Юлія Янчук
заступниця директора Департаменту стратегічних комунікацій та промоцій української культури Міністерства культури та стратегічних комунікацій України
Підсумовуючи сказане, сьогодні увесь європейський дипломатичний простір зіштовхується з гібридними загрозами з боку Росії, зокрема у сфері інформаційної безпеки. І це не завжди відкрита пропаганда. Найчастіше це прихований вплив із використанням інструментів інформаційних маніпуляцій та втручань. Із розвитком технології такі інструменти ускладнюються – і створюються такі маніпулятивні наративи, які ми сьогодні бачили в дослідженні, – про Україну, про демократичні інституції, про європейську єдність…
Росія використовує соціальні мережі і їхні алгоритми, а також контент, згенерований штучним інтелектом. Російська дезінформація спрямована на те, щоб підірвати довіру загалом до України як до надійного партнера, зменшити підтримку західних країн і дестабілізувати ситуацію в самій країні. Тому надзвичайно важливим в таких умовах є поширення серед світової спільноти офіційної правдивої інформації про Україну. Зокрема, в європейських країнах, у Чехії.
І тут важливим є розвиток державної системи іномовлення. Це один із методів реагування на загрози і важливий елемент державної інформаційної політики. Так Державна медійна платформа іномовлення України, а також інформаційне агентство Укрінформ мають відповідні ресурси, які доступні в багатьох країнах світу, в країнах Європи, зокрема і в Чехії. На цих ресурсах зазвичай міститься інформація про події в Україні, про боротьбу України за незалежність… Ця інформація важлива і правдива, вона офіційна. Тож важливо поширювати ці ресурсів, щоб люди ними користувалися, зокрема населення Чехії, щоб знали про них і могли отримувати офіційну інформацію.
Також два роки тому була підписана угода про співробітництво у сфері безпеки та довгострокової підтримки між Україною та Чеською Республікою. І одним із важливих положень цієї угоди є співпраця у сфері протидії дезінформації, іноземним інформаційним маніпуляціям та втручанням, а також розвиток системи стратегічних комунікацій. Угода передбачає обмін досвідом, зокрема обмін новинними сюжетами між суспільними мовниками України та Чехії, зокрема у межах співпраці із Європейською мовною спілкою.
Лише спільними зусиллями можемо протидіяти російській дезінформації. Жодна країна не може сама вирішити це питання. Необхідні міжнародна співпраця, обмін даними, інформацією, досвідом. Лише це дасть можливість нам підтримати стійкість наших демократичних суспільств та забезпечити доступ до правдивої інформації.
Ігор Розкладай: «Росія достатньо добре самоізолюється і робить це давно»
Ігор Розкладай
медіаюрист, заступник директорки Центру демократії та верховенства права
У чому Росія мегаефективна уже дійсно більше ста років – так це те, що вони, як той дятел, який сідає на металевий стовп і дуже любить бити ліхтар. Росіяни роблять це постійно, адаптуються під нові технології. А самі методи описані в моїй улюбленій методичці КДБ 1968-го. До речі, там про Україну багато, про нашу діаспору.
З приводу правди, я би рекомендував одну з речей, яку держава може робити навіть мінімальними ресурсами, – є така штука, як DL. Це адаптація сайтів з допомогою штучного інтелекту. І це те, що треба було робити ще вчора. Тому що величезний штучний інтелект працює так: де знайшов, там і підгодувався, – йому абсолютно фіолетово. Це лише інструмент. І якщо наші офіційні ресурси, ті сайти, де висить купа класної історичної літератури, не бачить пошуковик та штучний інтелект, вони будуть доступні лише маленькому колу людей, які цікавляться тією чи іншою тематикою.
З приводу роботи на Росії, на жаль, із власного досвіду можу сказати, що вони достатньо добре самоізолюються і роблять це давно. Пік припав десь на кінець 2024 – початок 2025 року, і тому працювати на цьому полі складніше. Але це можна робити, тим паче, багато росіян через VPN сидить зараз в Тредсах. Але тут треба вже трішки з психологами працювати. Я, наприклад, знайшов дуже цікаву аудиторію, яку дуже класно “довбати”. Це аудиторія жінок 18-42 років. Коли їм кажеш, що їм доведеться сидіти в таборах, платити репарації, то вони такі: “Так все ж було хорошо; вона така вся красива; а ти тут їй – про політику”… Насправді це хороша нервова жилка, яку можна довбати і довбати по максимуму. І це не потребує великих зусиль, лише часу.
Також ми продовжуємо співпрацювати з платформами. У нас є успішні кейси по TikTok – видалення російської дезінформації звідти. Тобто це можливо. Єдине, ми не на Росії і не маємо 30 мільйонів користувачів Інстаграму/Тредсу, тому нам залишається бути більш креативним і шукати оці больові точки росіян, по яким можна бити.
Підготувала Галина Гузьо.
