Це освітня ініціатива для українських вчительок, які працюють із дітьми за кордоном у час війни та вимушеного переїзду. Програму організовано за підтримки Фундації Пилипа Орлика у співпраці з Українським інститутом у Празі.
Мета програми — допомогти педагогиням зберігати зв’язок дітей із Україною через мову, історію та культуру. Кожна зустріч присвячена окремому змістовному блоку, який вчительки можуть застосовувати у своїй щоденній роботі.
Курс “Як говорити з учнями про трагедії”
Друга зустріч була зосереджена на темі, яка потребує особливої уваги та делікатності. Це курс “Як говорити з учнями про трагедії”, розроблений Наталею Омельчук — історикинею, освітянкою та координаторкою освітніх програм Фундації Пилипа Орлика.
Працювати з трагедіями складно. Особливо коли діти навчаються в іншій країні, переживають адаптацію та щоденно стикаються зі страхами, пов’язаними з війною. Завдання курсу — показати вчителькам, як говорити про важкі теми чесно, просто і з увагою до дитячої чутливості.
Під час сесії учасниці працювали з матеріалами проєкту
“Биківня, Бабин Яр, Буча — між масакрою та памʼяттю про неї”.
Це комплекс методичних напрацювань, який допомагає пояснювати учням події масових злочинів ХХ–ХХІ століть, роль тоталітарних режимів, питання прав людини, свободи та відповідальності.
Команда Фундації підготувала для учасниць робочі зошити — практичні матеріали для індивідуальної та групової роботи. Це зробило навчання структурованим і доступним.
Говорити з дітьми про трагедії завжди непросто. Але саме такі інструменти допомагають будувати розмову, яка не травмує, а підтримує — і формує розуміння історії, емпатію та культуру пам’яті.
